-
Запам'ятала погляд, він в очах застиг…
Давався важко їй той подих-вдих...
А полуднева спека тіні не дала...
Тоді були жнива…
Збирали люди мирно урожай...
Повсюди щебетали птахи, наче рай...
Вона одна по місту все брела,
Забрав надію... все було дарма?..
І цей жорстокий з неба град...
Посипався горошком об асфальт!
Не помічала...ніби забуття…
Так йшла сама…
Залишилась надія на часи,
Що полуднева спека спалить ті мости!Бо не такі трагічні ці події дня -
Багато що придумала собі сама.
І пройдуть дні…покине ілюзорний світ...
Розтопить знову хтось сердечний лід…
Вона відчує те незвичне, чарівне!..
Забудуть очі погляд, інший рай прийде!..
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська