***

О, так! Я вільна, наче птах…
Свободи подих, в небо змах...
У невагомості гуляю,
Турботи всі я забуваю.
Мене не торкають земні печалі…
Я подивляюся у космічні далі…
Закрилися повіки від сльози:
Так затишно, спокійно на душі…
Не рветься музики струна,
Спокійна і натхненна я...
Це повний штиль, безпечний хід,
Чарівна мить, відкритий Світ…
Впізнати хочу тінь думок,
Ще раз зроблю я перший крок.
До перемоги ця хода,
Нехай веде у майбуття!
Засвітиться моя Зоря -
Відкрилось друге дихання!
******

В розмаїтті думок
Відкривається істина.
Впізнаємо життя…
Ми кохаємо віддано…
Наші мрії летять
У безмежному просторі,
Так минають літа
В планетарному космосі…
Долетіти до зірки
Завжди мріємо в юності,
Знати хочемо більше
І прожити до зрілості…
Досвід передамо
У поважній старості,
Славний слід лишимо
У щирій вдячності.

*****
Прилетіли ластівки в мій сад,
Полилася пісня, наче мантра...
У моєму серці зорепад...
І світанок, і любов, і щастя!
Я почую знову у саду -
Їхній щебіт, стане любо, мило…
А струна заграє, як в раю!
І розкрию в піднебессі крила…

Засвітилася моя душа...
Як небесне, Боже Янголятко,
Визирають ластівки з гнізда,
В їхнім щебеті розквітне моє щастя!

*****
Знов двері розчинилися у простір…
Дрімота десь сонлива вся пропала…
День світлий для нових ідей, як поштовх,
Далеко так видніється заграва...
Прокинулися у людей думки...
Що часто так в житті турбують.
Ми попливемо, як усі човни -
У подорож життя ілюзій...
Весь океанський цей потік,
Невпинно тягнеться до Сонця,
Щоб освітилася душа -
У променях через віконце.
І вже багато так століть,
У вічності все крутиться зигзагом…
Щаслива, феєрична мить -
Дарує людям всім наснагу!
******
Зорепадами думок,
Різних мрій, бажань...
Ми шукаємо завжди
Таємницю знань.

Ми приходимо у Світ
Всіх людських надбань,
Хочемо збагнути суть
Вічних сподівань.
Надихаються серця,
Сповнені життям…
Летимо ми через сни
По безкраїм дням…
Поєднались назавжди
В бажанні чутті!
Хочемо лишити слід
На нашій Землі!..

*****
В часи, коли забулося минуле…
Коли життя спішить, біжить…
Хотілося б згадати те забуле,
Як дотик від весни - прекрасну мить…
Грайливе сонце в ранішнім світанку…
Безмежне світло у його очах…
Хай проведе мене, як світоч в мандрах,
Ілюзій мантра у моїх думках.
Та я в захопленні прозріла,
Я у красі земного забуття…
Фантазія мого творіння щира -
Веде в прекрасне майбуття!