***

Нестримне, вічне хвилювання...
Ти виринаєш у думках…
У затінках душі, у струнах...
Минулий час...
Ти за далеким горизонтом,
Ти споглядаєш в дальню даль…
І твій нестримний поклик серця,
Твій жаль…
Земні, суворі потрясіння,
Такі жорстокі кожний раз.
Знов вечоріє...місяць в вічі,
У пізній час…
І вже відходить у забуте -
Буденна, вічна суєта…
І душу знову охопила -
Твоя Весна!

Вона, як Фея прокладає
У заростях думок стежки,
На просторових континентах -
Нові шляхи!
*****
Подякую Вам, вороги:
За те, що воїном мене зробили,
За те, що дух мій укріпили
Та сили жити придали!
Іще подяка вчителям:
Маніпуляторам і хитрунам.
Так вміло маски надягали,
Добро таємно відбирали.
Неперевершені пліткарки!
Від обговорень ваших жарко.
У спину заздрість так штовхає,
Мене до звершень надихає!
Наклепники та брехуни,
Ви теж вивчали мої дні.
За все подяку я складаю:
За мій прогрес, що окриляє!
Насправді було б нудно жити
І не хотілося б творити -
Без Вас, злостиві вчителі,
Низький уклін аж до землі!
На цьому слові прощавайте.
У злобі своїй не зникайте.
Бажаю - віднайдіть себе,
Нарешті вже створіть своє!
Життя закриє швидко двері...
Ви без досягнень, без ідеї…
Чужу все долю чатували,
Та власну душу занедбали...
*****
Далеким відгуком залишився той слід,
По стежках я заплутаних ходила,
Так часто не знаходила я Світ;
По різному бувало - я так жИла!

Новий світанок, інший день настав -
Не зупинялася, вставала!
Нове пробудження, зоря зійшла!
В тенетах розуму не заблукала.
Я посміхнуся в кожний день,
Відкрию я нові дороги…
І знаю я, що віднайду,
Відчую вітер перемоги!
Відкрию двері в інший Світ…
Так впевнено і без вагання,
У дану мить, у цей момент -
Я виправдаю сподівання!
Твори своє життя сама,
Ніхто за тебе це не зробить.
Є різні труднощі, та знай,
Що Світло завжди допоможе!