***

Будинок культури
вмирає
Безславно,
Безсило,
Тихо.
Угору мовчазно
волає
стара
занедбана
стріха.
В одвірках
скрип - стогін.
На вікнах
дощ - сльози.
Сходи,
стіни -
убогі.
В безлюдних
кімнатах -
морозно.
Колони
зґвалтовані,
голі
шукають у натовпі
милість.
Віншують старі
тополі:
"Звершилось.
Звершилось.
Звершилось..."
Будинок культури
вмирає.
На клумбах
посохли квіти.
Ніхто не спитає.
Ніхто те не знає,
Як хоче
Будинок
жити.