***

Літають низько
чорні ластівки -
крилом торкаються
гарячого асфальту.
Міських видань
гортаю свіжі шпальта -
реалій наших
пропечатані листки.
Ох, скільки ж вас,
тривожних ластівок
на мирнім тлі
шелесткої газети -
Думок і фактів,
Фактів і думок,
Котрі, можливо,
завтра
кануть в Лету.
Але наразі
чорні та рясні
мені щебечуть :
"Горе! Горе!Горе! "
У ґвалті тім,
мов у смертельнім сні
я би помер...
Аж ось твої підбори
затокотіли дрібно
проміж друку -
Ти є, любове!
Ти до мене йдеш!
Спасенно подаєш
тендітну руку.
У схованку омріяну
ведеш.
За вітром в даль
летять реалій муки
немов газети
перечитані листки,
мов перед літнім
ливнем
ластівки.