***

Прокидаюсь вночі, ще дрімота…

Душу давить безжальна скорбота…

Де я є!? Ще жива, виживаю…

Буду далі, чи ні, ще знаю.

Ніби Світ догори обернувся,

Може це лише сон…я проснуся…

Паралельності вимір вражає!

Може буду, чи ні, ще не знаю.

Наче час на Землі зупинився,

Це, як кадри з кіно,- душа кличе…

Я жар-птицею знов обернуся,

Чи покину цей Світ, чи лишуся?..

Тиша в небі…зорі я не бачу,

Не лунають птахи – туги паща…

Думки мозок весь час роздирають;

Сенс життя, де ти є – Господь знає!