***

Там ніжні лілії з безодні проростають…

Крізь морок ночі так красою манять…

Роса ранкова…і туманне полотно…

Вселенська тиша… промінь…розцвіло…

Я над водою з квітів нахилюся,

Уважно у зображення вдивлюся,

Хай віддзеркалиться увесь мій біль, печаль…

Нехай сповзе з душі сумна вуаль.

Мене накрила легкість, невагомість…

Наче не я і не моя свідомість…

Чарівний сон, симфонія буття…

Все як колись, закінчилась війна…

Чи то фантазія, чи марево, реальність…

“Релакс” душі, омана, віртуальність…

Я роззирнулась навкруги – яка краса!..

Відкрила очі вмить – прокинулася я…