***

Небо над Фюрстенвальде…

Яка таємниця в тобі?..

Закрилося сонце зрання

І хмари нависли важкі…

Там думи людські позбирались

І сірістю вдерлися в Вись…

Так спішно позалишали

Нездійснені мрії чиїсь…

Та простір невпинно вирує,

Проллється дощем з самих хмар!

Знов думка людська помандрує –

У подорож вічності чар…

Осяяний Фюрстенвальде…

Ти казку в душі засвітив!..

Б’ють дзвони в церквах…серце крає,

Взнаю український мотив…