***

Темна ніч завітала до хати,

У долині сріблясті сніги…

Виглядає дитя своє мати:

“Синку мій, тільки ти не засни!”

Йойкіт серця промчався крізь вітер,

І пробив, наче меч ураган!

Через поле несе місяць січень –

Її поклик, рятунок від ран!

Він відчує, не буде дрімати,

Клич летить через гори, ліси…

Десь далеко не спить його мати

І так дують вселенські вітри…

Вона довго на образ дивилась…

Все шептала молитви слова…

І самі Небеса відчинились,

Щоби доля у сина була!

Темна ніч і сріблястий січень…

Подивився на зорі солдат.

На душі так спокійно, як квітень,

Щит і захист – Небесний гарант!