***

Проміння лагідно торкнулося лице,

Мій Боже, дякую тобі за це!

В руках парує ароматна кава…

Світанок…майорить заграва…

Дочка сховала носик в покривало,

Втомилась від вечірньої забави.

Я поцілую ніжно її в скроню:

“Пора вставати, прокидайся, доню!”

Мартин збиває знов із ніг,

До корму черговий забіг.

Птахів захоплива юрба –

Вже на балконі, ждуть зерна…

Такі прості та звичні речі…

Спокійно моє серце б’ється.

Цей новий день, дрібні турботи…

Я поспішаю на роботу…

Промінням вранішнє тепло,

В гармонії моє єство…

Я посміхнуся в Небеса:

“Спасибі, Боже, що жива!”