***

Просто люди лягли, задрімали…

А на ранок вже більше не встали.

“Де ми є, хто ми є!?”,- запитали,

Просто люди у сні спочивали.

Налетіло смертельне вогнИще,

Обірвалось життя…вітер свище…

“Де ми є, хто ми є!?”,- ще не взнали,

Наче тіні по зламках кружляли.

Все горить у пожежі, клекоче…

Серед темної, чорної ночі…

Їхні душі на все це дивились,

Над руїнами в Небо звітрились.

Як пташки в вишину полетіли,

У Небесного Батька молили:

“Де ми є, хто ми є!?”,- поклонились,

Разом з душами предків зустрілись.