***

Засівають поле хлібороби,

Хоч гримлять гранати, кулі дроби,

Бо непереможні, нездоланні!

Засівають хлібом поле зрання.

Бо ці руки в золоті колосся,

Можуть пестити дітей волосся…

Можуть Землю рідну обійняти,

Виглядає з лану стара мати…

Славні предки духом укріпили!

У нащадків їхня воля й сила!

Нездоланні та непереможні!

Забуяють хлібом поля “вольні”…

Задивлялася так пильно на пшеницю,

Йшла по полю молода вдовиця;

Хай колоситься, нехай буяє,

Погляд його знову пригадає.