***

Весна надумала
мій серпень покохати.
Нехай, що вже черемхи
у тяжу -
Квітучу не втомлюся
цілувати.
До неї крізь серпанок
побіжу.
Десятку п'ятому
сміливо скажуть, ні :
зухвалі хочу,
безпардонні буду.
Амурам наплювать,
як приймуть люди
моє запізнє літо
у весні.
Лише одне для серця
є пророчим -
то, зайчик сонячний
у рідному вікні;
то, незбагненні
проліскові очі,
котрі свій квітень
віддають мені.