вони повертаються, коли голова скинула гризотні згадки, як негідь,
коли груди замість лихої образи потроху пускають у себе легіт.
вони повертаються, коли це геть не на часі.
вони завжди повертаються.
у всякому разі.
і не гадай, не нарікай на волю Божу чи неминучу карму.
такий закон, за ним усе прозоро і усе стандартно.
чи, мила, ти забула скількох романтично-сердечних втрат
життя тобі іронічно вертало назад?
подякуй, не ховаючи більше ні краплі правди,
за минулий біль, який добряче відшліфував характер.
глузує доля — звалює дівчатам на голову отакі нещастя.
тож просто подякуй йому.
подякуй і попрощайся.
бо цієї істини повчають безустанно сторіччями:
двічі, як не крути, не увійдеш до одної річки.
зрештою, повсякчас будуть ті, кого хочеться повертати,
та це зовсім не означає, що дійсно варто.
тобі рушати своєю давно вибраною дорогою,
тому, давай, не міняй маршруту і не звертай за рогом.
а їх нехай приносить через лічені й незліченні тижні —
вони завжди повертаються,
вони ж колишні.
