Знали її як Kitty.
Дешевою фарбою фарбувала волосся в рудий,
Збирала в дві гульки,
Полюбляла червоне вино й Земфіру.
Трощила мрії, як скло —
Зруйноване серце тягнуло на дно.
Kitty сміялася болем,
Заливаючи все алкоголем,
Уночі слухала Піро.
Ненависть сильніша за все, що могла відчути.
Мила зовнішність, а насправді —
Навіть ботулотоксин менш токсичний,
Ніж вона сама по суті.
Життя її було— немов жалюгідне кіно.
Не плакала — сльози давно впивалися лезом.
Вона присяглася не вірити у світло,
Лише у вічну пітьму.
І душу продати було їй неважко,
Коли вже втрачено мрію й мету
Санюта
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
