Від Неї не дітись нікуди,
не вгадати, не передбачити.
За тобою ходитиме всюди,
може й вдасться мигцем побачити.
У ту мить, коли зупинятиметься серце,
у ту мить, що здається — усе!
Ти за крок до своєї смерті,
чи на ложі, чи в аварії на шосе…
Ти побачиш Її погляд суворий,
та водночас байдужий і пильний.
І, можливо, Вона заговорить.
Тільки подих Її — могильний…
Ти захочеш ще жити, радіти!
Зрозумієш у чому вся суть.
Перш ніж свіча встигне твоя дотліти,
у гостини спогади прийдуть.
Ті моменти, що звуться життям,
постануть, мов фільм в кінозалі.
Ти за крок перед небуттям.
Запитаєш у Смерті: «А що далі?»
А, можливо, тобі пощастить,
і Вона повернеться спиною.
Птахом нічним з гілля злетить.
І сьогодні ще не поведе з собою…
І той страх, що серце стискає,
не відпустить ще довго, о, ні!
Душа погляд Смерті запам’ятає,
перш ніж Та зникне в пітьмі…
11.10.2022
Мотря Рутенія Черлена
MEMENTO MORI
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
