Алло, ви, там на горі!

Народ стікає кров’ю, пацани в посадках,
А ви там, бл*ха, все ділите бабки!
Вам пофіг на сльози, на біль і на втрати,
Вам аби кишені свої набивати.
​Шо ті президенти, шо ваші міністри,
Шо ради, шо судді — одні гумористи.
Ви думали, люди сліпі і не бачать?
Як ви жируєте, поки тут плачуть?
Між вами різниці — ну просто нуль,
Як між купою бруду і свистом від куль.
​Ви глухі до крику, вам схеми лиш сняться,
Як тендери пилять, як бабки крутяться.
Мільярди течуть, як зміюки, крізь пальці,
А ви нам розказуєте про “страждальців”.
Тихо, таємно, під шумок війни,
Крадете майбутнє у пацанів!
​І кожен з вас каже: “Така, мовляв, доля”.
Та йдіть ви до дідька! У нас своя воля!
У серці не жаль, там вже лють закипає,
Народ це терпіти вже сил більш не має.
​Ви, чуєте, гниди? Ви ж не титани!
Ви просто тимчасові, дешеві путани.
Не боги, не духи, а просто брехня,
Що правду ховає серед білого дня.
​Але ми стоїмо! Чуєш? Народ цей живий!
Побитий, роздертий, але, сука, свій!
І поки мотор в моїх грудях ще б’ється —
Вам це все, тварі, назад повернеться!