Вірші про війну: поезія мужності, болю та незламної віри

Не хочеться писати про любов, Бо де вона, коли палає лють? Не видно щастя поміж тих оков, Що заснували землю, ллють і ллють Скипілу, зболену, гарячу, свіжу кров... Що день - то свіжа... І бракує зла На нечестивий отупілий скот, Який огидним стадом вник у сад, Як ті […]

НІЧОГО НЕ МІНЯЄТЬСЯ Нічого не міняється, Нічого взагалі, А крівця проливається, Вбивають моsk@лі. Минула ніч пекельная, Палало все в вогні, Бо зброя вся смертельная Не ли́шилась в багні. Її до нас відправили З гнилих боліт руsні, Мету собі поставили Убивці у війні. А люди в нас загинули, Убив […]

Було море спокійне, та вітер стрімко налетів І порушив моря спокій, Спокійно море він збурлив. Від дії вітру море неспокійним стало, Енергію віддав він водній гладіні. А гребені – найвищі точки хвиль – На берег покотилися й розбились, Щойно торкнулися піщаної землі. Морські хвилі мають дивовижну І різну […]

Кацап приперся в нашу хату — З бородою, з мордою п’янчука, Замість хліба — міна в лантуху, А замість правди — сморід і туга. З очей у нього — вата й злість, На грудях — «Z», в душі — корість. Каже: "Брат!" — та несе багнет, І у […]

КОЛИ ЗАПАХНЕ МИРОМ? Коли запахнуть МИРом Небеса? Коли усюди МИРом зарясніє? Чи зді́йсняться Господні чудеса? Чи МИРом Україну Бог засіє? Коли запахне МИРом навкруги? Коли на землю ступить ПЕРЕМОГА? Коли із неньки щезнуть вороги? Коли для них закриється доро́га? Коли запахне МИРом на землі́? Коли безпека вступить в […]

А МИ ЗАКІНЧИМОСЬ А ми закінчимось… ви знайте… Стає нас менше защораз, Орді шляхи не відкривайте, Бо ворог ближче кожен раз. А ми закінчимось, як літо, Ми тут закінчимось колись, Тут не одного з нас вже вбито… Не йдеш на поміч, то молись. А ми закінчимось… Це правда… […]

Коли в когось рот відкривається грошима, назвати І йдеться про сто тисяч, мов про великі гроші, Згадай, що є такі, хто без вітрила Пливе на фронт — туди, де смерть не мрія. Сто тисяч? То бери свою сраку в руки, Бо там не гроші — там пекельні муки. […]

Сосна звичайна - це величне хвойне дерево, Що є окрасою й легенями країв. Сизо – зелена хвоя особлива, Символ довговічності українських лісів. Вона вражає своєю висотою, сягаючи Угору метрів до сорока,та характерною червонувато – бурою корою, Що лущиться у верхній частині стовбура. Це дерево – справжній довгожитель; Її […]

У Діви-дружини – класичні Та стримані завжди квіти: Айстри й хризантеми, лілії, фіалки, А ще незабудки. І їм вона буде радіти! Бо завжди цінує порядок: Тому у дворі наш квітник – з лініями чіткими, Та стриманими кольорами – бачити завжди я звик. Айстри й маргаритки – то символ […]

У перший день літа — мов спалах картини, Де барви зелені й червоний вогонь. Природа шепоче: «Живи, Україно», А небо — у крилах залізних погонь. Чотириста сімдесят дев’ять примар, Шахеди над тишею несуть свій гнів. Та кожен наш ранок — то новий удар, Життя — це не тінь, […]

ВІЗЬМУ Я ТВОЮ ДУШІ НА ДОЛОНІ Візьму́ я тво́ю душу на долоні, Ти Ангелом злітаєш в Небеса, Ворожа куля доторкнулась скроні… Душа у тебе чиста, мов роса. Візьму́ я тво́ю душу на долоні, У ній – любов до рідної землі, Не стрінуть тебе рідні на пероні, Бо вбили […]

У кожного у житті свій шлях. Одному – піт та праця, Комусь занадто він важкий, А в іншого – зі смаком крові він. Та кожному потрібно йти. І зупинятись ти не смій! Не втрачай омріяних надій. Розкаяння лише тобі потрібне, На вчинок добрий, здатна не одна лише людина, […]