Вірші про війну: поезія мужності, болю та незламної віри

Безхмарне небо, лише сокіл в ньому літає, Розправив крила, розмірянно кружляє. Неспішно в небі він парить, лиш інколи в небі сокіл закричить. В небі яснім сокіл парить, лиш інколи на землю з неба каменем летить. Падіння, як невдале, знову в небо він злітає та знову розправив крила розміряно […]

Війна скінчиться, але ворог повернеться. Він пропагандою брехливою надалі буде воювати, Він розбрат на Землі на нашій буде сіяти, Щоб мати змогу слабкі мізки до кошика свого зібрати, Та щоб не дати шанс для темних справ його, історію потрібно вчити. Щоб підлий гад врожай не зміг зібрати свій […]

Кацап створіння людиноподібне, на побрехеньки та на підлість здібне. Такий улесливий в розмові, хоч до рани прикладай. В розмові з ним будь обережний, що є в душі не викладай. Він наче сіє позитив та наче йде від нього радість. Будь зібраний ти в цей момент – він вже […]

Я буду вдячний, Господи Тобі, якщо мені даси Ти змогу, з війни неушкодженим прийти, до рідного, до рідного порогу. Та знову бачити родину, обійняти всю свою сім’ю, Бо в однострої я стою і Землю рідну бороню. Я зараз Господа прошу, щоб дарував новий світанок, Отче Наш, Тебе благодарю, […]

Хто горе ніс на Нашу Землю? Багато скажуть - це не я. В таких не має Батьківщини, відсутня в них рідна Земля. Вони ситуативно жили , та впевнені, що горя нікому не робили. Безтурботно завжди жили, за пайки , за чарку дармову, на виборчі дільниці продавати голос свій […]

Їх доля – то битва, їх шлях – то вогонь, В очах їхніх полум'я, серце – як бронь. Коли все згорає, коли світ тремтить, Вони підіймаються – скеля стоїть. Не страх їх веде, не розпач, не біль, А сила, що рве всі кайдани і сіль. Вони не питають, […]

З попелу й крові, крізь бурі і грози, Встає Україна — мов лев із облоги. Зломити хотіли, знищити, стерти, Та в жилах народу вогонь не померти! Мечі розбивають кайдани століть, Встають із колін ті, хто впав у пітьмі. Де ворог ступав, там тепер наша сила, Земля заговорить, що […]

Тисячу днів – крізь вогонь і руїни, Ракети у небі, розірвані сни. Та серце країни не знає зупини, Бо в жилах у нас – перемоги вогні. Тисячу днів – і втома палає, Та воля незламна, мов криця в руках. За кожного брата, що в бою тримає, За кожну […]

Він – солдат-окупант, чужинець, загарбник, Прийшов на нашу землю, як тінь, як примарник. Не кликав ніхто, не просили його, Та приніс із собою лише горе й вогонь. Російський солдат — окупант, загарбник, Прийшов на чужу землю, мов тінь, мов жах. В очах — не герой, а сліпа пітьма, […]

Російський окупант, ти що наробив? Вбивав і грабував, нищив, палив. Думав, що зможеш сховатись від карми? Та ні, тебе знайде суд правди і армій. Буча, Ірпінь — це твій чорний слід, Душі невинних кричать звідусіль. Кожна сльоза, кожен стогін і плач Буде тобі, як смертельний палач. Тобі це […]

Нехай не знають Очі ті дівочі, Як колихають Дрони серед ночі. Нехай не знають Очі материнські Того, що вже не мають... Та сестринські. Хай кожна жінка Не лише в країні Промовить світу: "Слава Україні!" Кожна дитинка Хай лише радіє. Кохає жінка Серцем, шаленіє. Хай знають всі - Ніколи! […]

чийсь син і чийсь отeць і чийсь коханий занурив руки в кров в осю війну і аж до неба крик за ним пішов невідворОтньогОстрою косою не вЕрнеш, каїн, Отчу ти любов нічим не змиєш з рук гріх цей паганий стули повІки свОйї ти навік звєзда полЫнь вже знайдена […]