Сучасні вірші про війну: авторська поезія незламності

З попелу й крові, крізь бурі і грози, Встає Україна — мов лев із облоги. Зломити хотіли, знищити, стерти, Та в жилах народу вогонь не померти! Мечі розбивають кайдани століть, Встають із колін ті, хто впав у пітьмі. Де ворог ступав, там тепер наша сила, Земля заговорить, що […]

Тисячу днів – крізь вогонь і руїни, Ракети у небі, розірвані сни. Та серце країни не знає зупини, Бо в жилах у нас – перемоги вогні. Тисячу днів – і втома палає, Та воля незламна, мов криця в руках. За кожного брата, що в бою тримає, За кожну […]

Він – солдат-окупант, чужинець, загарбник, Прийшов на нашу землю, як тінь, як примарник. Не кликав ніхто, не просили його, Та приніс із собою лише горе й вогонь. Російський солдат — окупант, загарбник, Прийшов на чужу землю, мов тінь, мов жах. В очах — не герой, а сліпа пітьма, […]

Російський окупант, ти що наробив? Вбивав і грабував, нищив, палив. Думав, що зможеш сховатись від карми? Та ні, тебе знайде суд правди і армій. Буча, Ірпінь — це твій чорний слід, Душі невинних кричать звідусіль. Кожна сльоза, кожен стогін і плач Буде тобі, як смертельний палач. Тобі це […]

Нехай не знають Очі ті дівочі, Як колихають Дрони серед ночі. Нехай не знають Очі материнські Того, що вже не мають... Та сестринські. Хай кожна жінка Не лише в країні Промовить світу: "Слава Україні!" Кожна дитинка Хай лише радіє. Кохає жінка Серцем, шаленіє. Хай знають всі - Ніколи! […]

чийсь син і чийсь отeць і чийсь коханий занурив руки в кров в осю війну і аж до неба крик за ним пішов невідворОтньогОстрою косою не вЕрнеш, каїн, Отчу ти любов нічим не змиєш з рук гріх цей паганий стули повІки свОйї ти навік звєзда полЫнь вже знайдена […]

врожай ворожих літаків перевалив за терикони танків артилерії і суден з дірою чорною в боку у Чорнім морі синьоголубім між тим всім бувші люди що колись були собі людьми коли їх народила їхня мати усі вони хотіли щастя мати і жити як всі інші на Землі тепер на […]

Отче наш Христос Україно мати той Хто їх борОнить не будЕ вмирати Бо блажен той Є й гОден все оддати як покличе Бог чи заплаче мати Сонце знов зійдЕ будуть обіймать їх во віки віків і Отець і Мати

війнуло війнов спека і лють перевертали гОри глини догори над наші голови і бог богато був із нами там тоді і з кождим з нас у хрестику у серцю в стИснених зубах розшкірчених негОлених губах під на павУки змрУжених очах стиснЕних в камінь пальцях прикипІлих к теплій зброї […]

Чому Моїй Вкраїні бути кра́йній У безкінечній Цій Війні ? Стікати кров’ю Не втікаючи Світ-за́очі З землі З якою Кров’ю Нас поєднує любов Така́ близька́ Така́ оста́ння ? Тому Не ма́ю Стра́ху Коли стою На са́мому краю Змілкіло круглої планети В окопі Викопанім уночі Ще теплім від тепла́ […]

І Кохання язикИ У хОлоді Земнім Космічно ОхОплюють і душу й тіло НеземнИм ОгнЕм ОтИм однИм Що нам залишився од Нього Любов ОпАла з дерева життя ЛисткОм Чи пЕлюстком На землю Щоб проростИ добрОм і злОм І стАти всім для тих вигнАнців ЖивИти в них життя нескІнченним узОром […]

Ракета прилетіла так рано що була ще ніч Нічого не лишилось тільки рани і цей нестерпний безконечний біль Брати мої залишились живими Лиш я один іду на дно Із цілим ящиком патронів І пів окопа рознесло Я не погасну Скоро перев’яжусь Як буде слухатись рука І бинт на […]