Сучасні вірші про війну: авторська поезія незламності

Ви вийдете до нас у білих сорочках, Коли затихне останній розрив. Зі словами про «єдність» у ситих очах, Забувши про тих, хто у полі спочив. ​Ви будете пити за нашу побіду, Хоч пальця об палець для неї не бив. І знову закрутите владну бесіду, Мовляв, «кожен на фронті […]

Закон на паузі. Совість — у шухляді. А в запорізьких степах — полин і дим. Ми тут тримаємо небо в залізній облозі, Поки хтось у тилу став «недоторканним» і «святим». Ви кажете: «черга», ви кажете: «треба», А самі пакуєте в буси, мов лютих звірів. Але чому ж ваш […]

Було найважче — сумку збирати, В одну валізу все життя впакувати. Дитячі куртки, фото і ліки, І сльози тихо складати навіки. Домівка німа… ще пахне кавою, На кухні чашки стоять, як залишені спогади. А я по кімнатах ходила востаннє, Ніби прощалась не з домом — з собою. Взяти […]

Я пам’ятаю смак твого пайка, І пальці, що у попіл та в мастило, Твоя велика і важка рука Мене від грому кожного закрила. Ти кажеш — «звір», а я лише малий, Шукав тепла під ковдрою старою, Я чув, як серце б’ється: «Бій... не мій...», Коли ти засинав на […]

Ну що, мій друже, йди до мене грітись, Клята війна й тобі спокою не дає, Перепочинемо з тобою, поки є можливість, Поки кацапи знов не взялись за своє. Іди поїж зі мною, звір вусатий, Тут в тормозку лишилося на двох, Та не нявчи, не треба тишу полохати, Нам […]

Лягає день, надії віддає він ночі, Птахи летять, Мадяра діти, мов стрижі, Вам не сховатись, все бачать пильні очі, Що креслять смерті вогняні межі. Ховайтеся в нори, у багно, Де є потреба, то стрибайте, Танцюй, крутись як дзиґа та у віражі. Надію вижити свою тут залишайте. Незримі очі […]

Крізь гуркіт куль і попіл сірих днів, Крізь біль розлук, що серце крає стиха, Ідемо впевнено по власній стороні, Долаючи вогонь і люте лихо. Бо наша віра в перемогу — це не гра: Вона гартується в вогні і в кожнім слові. І хоч навколо свище ще війна стара, […]

На покуті свічка сльозою стікає, В порожній кімнаті — німий супокій. А мати все кроки його виглядає, Та не повернути синочка вже їй. В молитві шепоче: «Пречиста Маріє, Ти ж бачила сина Свого на хресті… Чому ж моє серце від болю чорніє? Чому зачиняються двері святі?» А потім […]

На площі, де совість давно не бувала, Карбує крок вбивця під гуркіт фанфар. І ті, що «фашизм стерти геть» обіцяли, Самі принесли найчорніший пожар. Блищить на мундирах забруднена пам’ять, Кричать про «дідів», що в могилах тремтять, Бо те, що під прапором кроки чеканять — Це звірства, які навіть […]

На площі, де совість давно не бувала, Карбує крок вбивця під гуркіт фанфар. І ті, що «фашизм стерти геть» обіцяли, Самі принесли найчорніший пожар. Блищить на мундирах забруднена пам’ять, Кричать про «дідів», що в могилах тремтять. Бо те, що під прапором кроки чеканять — Це звірства, які навіть […]

На покуті свічка сльозою стікає, В порожній кімнаті — німий супокій. А мати все кроки його виглядає, Та не повернути синочка вже їй. В молитві шепоче: «Пречиста Маріє, Ти ж бачила сина Свого на хресті… Чому ж моє серце від болю чорніє? Чому зачиняються двері святі?» А потім […]

Для когось осінь — справді золота, Додолу тихо падає яскраве листя, Для когось затишна й м’яка, І душі в них від спокою аж чисті. А я сиджу у бліндажі, берці в багні, А руки чистять своє улюблене звірятко, Мій милий, щирий автомат, Мов те улюблене ягнятко. Не радує […]