Сучасні вірші про війну: авторська поезія незламності

Прийшли війна, її зіниці кровоточять, Машина, яка вбиває. Вона дань страшну збирає Найцінніше в нас вириває, Долю кожного на попіл розтирає Не запитує - потрібно чи ні? Виправлюся тут я відразу Її до нас привели, Їй зняли всі кайдани, Їй кровавий алтарь возвели Та збирати дозволили: Наших людей […]

Бійці проходять крізь пекла вогонь, де кожен крок — це остання межа, де час вмістився у лунці долонь, і кожне рішення — дотик ножа. Там небо тисне на плечі вогнем, повітря рветься гарячим свинцем, і кожна битва стає крайнім днем, що може стати для когось кінцем. Війна крокує […]

Там, де дрони в небі тримають «очі», Де від вибухів рвуться і дні, і ночі, Де техніка в грузлій землі пасує — Там піхотинець долю гартує. ​Не дрон тримає посадку місяці й дні, А той, хто вгризається в корінь в огні, Хто в зоні смертельній, крізь пекло і […]

Сидять на лівобережжі наші бідні люди Без світла, без газу, «Освободила» від усього російська зараза. І хто любить Україну, і ті, хто гнеться під росію,— Відчувають на собі «великодержавну мрію». Бо війна вона така — паспорта не питає, Вона тіло розриває, душу не читає. Дурень той, хто запросив […]

Допоки нам терпіти цю русню? Допоки слухать їхню гидку брехню? Хіба не ми — онуки козаків? Пора добити цих кацапських байстрюків! Брехливі злодії, боліт гнилих поріддя, В чиїх душах — туман, а в головах — безпліддя. З калмицьким поглядом на все, що є чужим, Вони століттями несли лише […]

Летять донати для наших солдатів, З усіх куточків рідної Землі. У когось тато там, у когось братик, А в когось чоловік стоїть у бою. Хто сильний тілом, хто сильний духом — Всі тримають смугу бойову. Ми шлем донати, ми не забуваємо, Що і в тилу ми також у […]

Наші Герої стоять стіною Перед російською чумою. Наші Герої захищають собою, Захищають собою, тебе і мене. Наші Герої готові до бою, До бою з чумою, яка пре. На наші землі, на нашу волю, За чисте небо, на все живе. Наші Герої стоять стіною, Стоять за правду понад усе. […]

Зганьбили ви ту Перемогу у війні, Де Україна над усе страждала. Коли чобіт війни все тіло розтоптав. Тепер ви топчете тіла батьків своїх. Зганьбилися, коли фашизму одяг приміряли, Перекроїли ви фашизм у свій рашизм, В ілюзії, що вам немає кари, Впиваючись отрутою примар, І кидаєте світ у свій […]

Моє місто втомилось, Чекає на мене, Все чекає, коли я прийду, Чужий брудний чобіт, Вулиці топче усюди, Приносить з собою біду. Там погляд лихого юди, Рве мою душу щодня, Домівок дверей повсюди. Місто шукає: де я? Очима вибитих вікон, Стікає на землю сльоза, І грають у танці по […]

Секунди відбивають нам набат, Набат мовчання не віддать словами. Все завмерло. Нема шляху назад. І голови схилили ми перед синами. Застигла в горі стомлена країна, Вшановує героїв мовчазливо. Секунди пам’яті — немов стріла невпинна, Від тих подій, що серце рвуть незмінно. Набат гримить мовчанням у душі, Набат гримить, […]

Жили ми всі в одній родині, Країна в нас була одна. Звалась держава Україною, Щасливою вона була: Що її діти незалежні, Шанують пращурів своїх, Та неньку-землю обробляють І люблять, як дітей своїх. Всі були люди шанобливі, Всі дбали про любов і рід. Всього себе у це вкладали Та […]

Війна, війна, війна, війна.., Коли нажереться вона, І скільки їй на цій землі ще бути? Спливає день, спливає ніч, За роком рік зникають люди. Війна, війна, війна, війна.., Ще не напилася сповна, Вогонь і смерть лютують всюди. Життя як мить — і гаснуть люди. Ревуть сирени день у […]