Минуле славне, правда, маю, Окраса --- річка, береги, В думках, у снах його шукаю, Душею прагнучи зайти. В обнімку з вітром по пісочку, Під шелест верб і осоки, В старий садок, що на горбочку, Між хвилі, пройдені роки. В ті спориші, що вздовж до броду, Сивий полин і […]
я не можу забути, але можу простити, і так мало вже бути, і так мала прожити. я не можу сльозити, але можу сміятись, і вовчицею вити, і як кішка загратись... я не можу здаватись, але можу встояти. нема права ховатись, тай не хочу ховати. не могла, та забула. […]
"одружуйся швидше, бо потім запізно" — так вчили мене в моїх двадцять три. не знала кордонів, не була я грізна; стоптали мене - "сільські кирзаки". весілля, надії — і я міс наївність, кудись всі мчимо, не знаю чому. і як наречена, що вірить у вірність, летіла я вітром […]
я пізнала уже стільки болю — хоч немає іще тридцяти. дарували троянди з любов'ю, а в долонях кровили шипи. я шепочу собі все забути, загоїти дарунків сліди. не чекати, що хтось та й полюбить, за нарцизами в поле не йти. не шукатиму більше я винних — все, що […]
місто спішить, місто біжить, але ж на мить як мозок не спить - ти зупинись, ти озирнись і не дивись - там, де колись. там, - де є ми - дощ усе змив. вітер все стер - там, - де тепер. в тиші розпалась вулиця сна - тільки […]
Заспівай, матусю, заспівай, Як було тоді колись в дитинстві, Сизая голубонько моя. Хто поверне дні оті чудесні, Коли пісня й усмішка твоя Й руки працьовиті душу гріли? Образ твій як сонечко сія, Ти ж, мов ангел, моя рідна й мила. Бо застерігаєш скрізь від зла Та від вчинків […]
Пов'янув цвіт, й душа зів'яла, Дерева інші вже, сумні, Колись це близько не сприймала, А тепер боляче мені. Все озираюся, нещасна, В своє минуле, ті літа, Де жила молодість та згасла, А з нею ніжність, доброта. Весна буятиме ще цвітом, На іншу смугу вік ступив, Та йде зимою, […]
В травневім ранку щебіт лине, Вітрець з садка його приніс, Свій цвіт каштан ось-ось вже скине, Понад дорогою що зріс. Похмурість неба плаче, схоже, Краплі дощу вже на вікні, А я не плачу, не поможе, Не допоможе це мені. І дощ іде, без вітру, тихо, У душу сум […]
Ніби вчора була струнка та молода... Сьогодні ж стала сива згорбена стара. Всі мрії станули, як льодова вода. В очах печаль підкралась, як мара. Самотні думи розпирали уночі... Всю силу й волю зажимала у кулак. Сльозу поволі витирала на щоці, Та все ж чекала і шукала долі знак. […]
Маленька не впевнена мрія, Як озеро серед пустелі. Дорогу вперед завжди стелить, Із думки утворює дію. Мрія зробить роки веселі. Утвердить всю, що є надію. Як озеро серед пустелі, Маленька не впевнена мрія... І зросте, що сьогодні сієм. Пожинатимем свої плоди. Вчасний крок робити зумієм. Ніжно в серці […]
Як давно вже торкалися руки Ніжних квітів отих, польових, Очі пестили, їх не забути Всіх тих митей, на диво, простих Біля стежки, що вилася полем, Край дороги їх погляд здибав, Залишилося спогадом-болем, Як приваблював мак, чарував. Як біліли ромашки і сині, Наче очі, волошки були, І зозульки дрібнесенькі, […]
Як же квітне черешня, о Боже! Услід вишню обліплює цвіт, Задивляється всякий,хто може, Ним любуюсь немало вже літ. Такі миті кінця щоб не мали, І трава не старіла... і я, А думки навертались, шептали І душа защеміла моя. 19.04.2025. Ганна Зубко
Життя — це найскладніший і найцікавіший роман, який пише кожен із нас. Філософська лірика про життя допомагає нам знайти орієнтири у цьому вирі подій, осмислити власний досвід та подивитися на буденні речі під іншим кутом. У цьому розділі зібрані поетичні твори, які торкаються вічних тем: пошуку істини, плинності часу, боротьби добра і зла, а також важливості кожної миті.
Вірші про життя — це не просто римовані рядки, це досвід поколінь, втілений у слові. Вони стають підтримкою у важкі часи, дарують надію, коли здається, що виходу немає, і вчать цінувати те, що ми маємо тут і зараз. Читаючи таку поезію, ми ніби ведемо діалог із мудрим співрозмовником, який розуміє наші тривоги та радості.
Ми прагнемо, щоб кожен читач міг знайти вірш, який співзвучний його внутрішньому стану. Наша колекція включає:
У світі інформаційного шуму та постійного поспіху нам часто бракує часу на саморефлексію. Читання філософської лірики — це своєрідна медитація. Вона дозволяє уповільнити темп, зазирнути всередину себе та знайти внутрішню рівновагу. Кожна строфа може стати поштовхом до важливого усвідомлення або допомогти змінити ставлення до проблемної ситуації.
На нашому сайті ви знайдете як класичні твори відомих майстрів слова, так і вірші сучасних авторів, які гостро відчувають пульс сьогодення. Ми постійно оновлюємо категорію «Лірика життя», щоб ви завжди могли знайти свіжі джерела для натхнення та глибоких роздумів.
Запрошуємо вас до неспішного читання. Обирайте вірш, який найбільше відгукується у вашому серці сьогодні, діліться мудрими цитатами з друзями та близькими. Нехай ці рядки стануть для вас джерелом мудрості, спокою та сили. Пам'ятайте, що поезія — це дзеркало життя, і в ньому завжди можна побачити щось нове та прекрасне.
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.