Вірші про життя: філософська лірика та роздуми

Стихли вулиці, місто дрімає, Сон про мене, здається, забув, Та не ніч --- у вікно заглядає, Проганяю як можу свій сум. Знов рядки, їх рука швидко пише, А не встигне --- назад не верне, Поміж стін чотирьох я і тиша, І ще кіт край подушки сопе. Ганна Зубко […]

Перших кроків в уяві не маю, Не згадати мені перших слів, Вчилась жати ---таке пам'ятаю, Поміж стебел як мак червонів. Колосився город густим житом, Налилась десь пшениця зерном, Вже в полях взявсь комбайн молотити, Ми ж, з бабунею, жали серпом. Вміло вчили бабуня, охоче, Подружилася швидко з серпом, […]

Кожного ранку прокидаюся для кави. Кожного ранку схід сонця зустрічаю я. Ковток нового подиху ловлю, і в небо посмішку свою я посилаю. З новим початком нового дня, Подякую, що розбудив ти мене Боже. Що бачать очі небо голубе  І світить сонце у моє віконце. Я дякую, що чую […]

В суху траву чомсь задивилась, В спориш, що поряд зеленів, Повз шумом вулиця котилась, В два кінці люд йшов, гомонів. Крутився вітер, в спину дихав, Звав під черешню холодок, Моя розрада осінь, втіха Сумних, нав'язливих думок. Ганна Зубко 21.09.2024.

Він в моїх очах малював світ. В якому я ніхто і звати мене ніяк. І ці кайдани несла я майже все життя. Боячись на інший світ дивитись. Кожного року ті кайдани, Стискали до болю мої груди. І вирувало лиш в думках, я хочу намалювати для себе  Іншого світу.  […]

А пам'ятаєте, ви, як ми колись  Писали один одному листи. Чекали відповіді днями, а можливо  Й місяцями, роками. А траплялося й таке, що  Листи не дісталися до свого адресати. А скільки й ніжності в тім конверті було. Писав листа ти від руки й ніби відбиток пальців залишав на […]

Перших кроків в уяві не маю, Не згадати мені перших слів, Вчилась жати --- таке пам'ятаю, Поміж стебел як мак червонів. Колосився город густим житом, Налилась десь пшениця зерном, Вже в полях взявсь комбайн молотити, Ми ж, з бабунею, жали серпом. Вміло вчили бабуня, охоче, Подружилася швидко з […]

Так дивно пахне зима. А, ви, відчуваєте її аромат? Аромат із морозу і водночас  тепла. Аромат мандаринів у вазі. Аромат дива, прихований в  Кожній сніжинці, що спускається  З неба вальсом до нас. Так дивно пахне зима. І обійми в неї тепліші. І кава смачніша. І поцілунки рідніші. І […]

Стомив ноги асфальт, землі просять, трави, Споришевих стежок, що край хати, До доріг їм кортить, що в болоті, пройти По кривих тих дорогах, горбатих. Зняти куряви стовп, чи залишити слід В тому справжньому, у болоті, Дратував він колись той щоденний похід, Забруднитись тепер вже не проти. Стомив ноги […]

Не дійшли мої мрії до мене, Поховались, втекли почуття, Мов барвінком, самотність скрізь стеле, Поглядає байдужість здаля. День і сонцем, і вітром вітає, Шелестить ще зелена верба, Осінь в очі мої заглядає, Загадкова і трохи сумна. Огортає в свою прохолоду, Бадьорить -- і самотність пішла, Вечір хвилю приспав […]

Бійся, коли мовчать її уста. Коли не чуєш голос її, водночас Ніби то простого. Але до болю такого знайомого тобі. Бійся, коли почуєш, як лунає її сміх. Бо ти не знаєш, що за ним вона ховає. Лиш погляд дзеркало душі, але І його вона ховає під вуаллю. Загадкою […]

Бачу сон, а у нім береги, Бігла хвиля, до мене спішила, Босих ніг доганяли сліди, Та віталась верба, шелестіла... Ненадовго б туди, якусь мить, Де давно вже, давно не ходила, Все кортить мені і болить, Так болить, що терпіти несила. Знов зайти, упірнути в те все, Подих вітру […]