Сучасні філософські вірші: авторські роздуми про сенс життя

Не відчуваю себе стримано І не бачу того важеля Починаю з неможливого Що будує відображення Труби в спині Примуровані Відрізаються із враженням: Хто подумать міг? Прожогом Погибає сорт фураження

Я люблю людей Та Трішечки по-своєму Некроєно Під себе не ганяю Я ниток на це не маю Та хто ж то я така, Щоб залазить в чужу душу Наводить там порядки Та тримати свої ланки Ні, не змушую коня Провозить мене пів дня Ні, не змушую дітей Позбавитись […]

Мети Покалічені мети У совок їх, і до серця Ще близькі вони тобі Коли пилом омиваєшся Чистішим почуваєшся Таке воно трапляється Та сором в животі Такий він: Зародився, Так дивно запліднився І біси Не родився Молю я Відділися! Вмиває зранку сонцем Наносить більше пилу Та дарує мені силу […]

А сонячні промінчики Стрибали по калюжах Та цілували личенько Тобі, мій юний друже. Й ти мірятимеш глибину Калюж так зними знову, Подивишся чи не втонув Кораблик паперовий, Якого з друзями пускав Після дощу раненько. А зайчик сонячний стриба І зігріва серденько. 2023 р.

Ми вільні люди. не раби, Хоч прагнуть нас зробити ними. Усі втомились від війни, Де хлопці та дівчата гинуть, Озброєна кремлівська рать У нас щоб не хазяйнувала, А школярі під час занять Щоб не ховалися в підвалах. Рясні із неба йшли дощі, Не кулі сипались й снаряди, Спокійно […]

Знаю Що я дуже багато чого не знаю І це мене губить – я так вважаю Мов хтось тебе судить Розбирає, фасує Кладе все на ваги Щосили лютує Від тих результатів Мізерності чисел Стривай, не рахуй Відчуй зручність крісел Спостерігач нас так любить Бо вічно впадаєм Робим щось, […]

Пече воно То подертя на гландах Дає багато зрозуміти Потепліти Ковтаючи не те, що здатне горло проковтнути Ковтаючи геть все, що там не має бути Пізнаючи весь цей світ У коробці темній Там де можна: Сховати сором Тіло Огидає Воно тихенько помирає Хто ломиться в коробку? Він зжирає! […]

Загравою червоною Обрій запалав, Коли котилось сонечко Аж ген за небокрай. Крізь те яскраве полум"я Летіли журавлі, Здавалися казковими Оті птахи мені. І крилами рожевими Махали раз у раз Та спомином зажевріла В душі ота пора, Коли іще маленькою Я вірила в дива, Слухала казку неньчину Й щасливою […]

А гілля берізок, Наче серпантин Блискучий та срібний Нахилилось вниз. На ньому зірками І ній сяє теж. Зимонько кохана. Душу не бентеж Своїм диво-царством, Мов із кришталю. Пору цю чудесну Дуже я люблю. 2018 р.

Співала матуся мені колискову І я засинала під неї щораз Та скупана була постійно в любові, У ніжності хвилях. теплі її ласк. Коли ж прокидалась - мов сонце зоріла Усмішка привітна та щира її. І де б не була я. вона мене гріла Та сил додавала мені і […]

Уже відлетіли замріяні весни, Немов легкокрилі птахи І літо квітуче вітри теж понесли Далеко-далеко кудись. А вітер життєвої осені віє, Прийде незабаром сама. Але відчуваєш - душа молодіє, Іще далеченько зима. Колись вона прийде, звичайно й до мене І зморшками вкриє чоло. Та холодом серденька хай не торкнеться, […]

Дощем заплакав рік цей на прощання, Все хлипав, хлипав, хлипав увесь день, Сніжити став увечері й до рання Намести кучугур устиг уже. Все забіліло, сяяло на сонці, Казковістю зачарувало всіх. Вже стука рік Новий в кожне віконце, Несе з собою безліч мрій й надій. Нехай вони збуваються-здійсняться, У […]