А він упав, упав на полі бою,
Де донедавна ще трава була зеленою й густою,
Чийсь батько, брат, коханий він,
Він в мами був один-єдиний син.
Він був одна-єдина мамина надія,
Про щастя дітям кожна мама мріє,
І ось він впав і вже його нема,
І вмить волосся мамине покрила сивина.
Вмить розчинилась мамина надія,
І мама та незнає про що мріє,
Колись вона синочка так ростила,
Виховала, підняла на крила.
Але тепер, тепер вже жити їй несила,
Залишилась лише його могила,
Волосся мамине покрила сивина,
А на душі завжди холодна зима,
Бо сина забрала проклята війна.
І більше у неї нікого нема,
А мамі так сумно і важко,
Холоне у венах їй кров,
Ніхто зрозуміть вже не зможе,
Її материнську любов.
16.06.2021.
Віра Дукач.
Присвячую мамі Народного Героя України – Любові Шеремет!
Віра Дукач
