А ось і перший сніг,
Накрив всі згарища
країни.
На мить забути про війну
він зміг,
І нарядив усі долини.
Пухнастим ворсом
засипа,
Дає можливість
милуватись,
Але ж колюча сивина,
Війна не може забуватись
Так мило падає на
землю,
Цілує все твоє обличчя,
А вітер рве на річці
греблю,
Нагадує сирени звуків
звичних.
Хоч і красиво,але сумно,
Нема в душі отих
іскринок.
Тривожність стійка і
похмурно,
Слідів синів не має
до домівок.
А сніг летить,летить,
гойдає,
Думки одні лиш в голові:
Війна не має кольорів,
лиш знає,
Червоний-кров,а чорний-
у журбі.
Тетяна Лазарєва
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
