А роки летять, летять і летять.
І їх ти не можеш ніяк наздогнать.
Сідаєш бистріше на вороного коня,
Женешся за ними, а їх вже нема.
Чому ж це, ти Боже, людині так дав,
Що роки свої не може догнать.
А може це люди самі так створили?
На стрілках годинника, щось накрутили.
Тепер то ми каїмось, за нашу провину.
Що ми натворили, в лихую годину.
Ми хочем вернути ті стрілки назад.
Й життя, що пржили, по новій начать.
І може тоді б ми жили по другому,
І кожну годину звертались до Бога.
Й життя таке довге тоді б проживали.
На вік свій уваги тоді б не звертали.
Тетяна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
