А тиша ніжністю віє,
Не хибно, а все-таки гріє
Хотілось пізнати , почути
Й тривоги ураз всі згорнути.
Та тиша таки заспокоїть,
І лагідно рани загоїть.
Мрії, надії розбудить
Весну у душі пробудить.
І раптом відчується диво
Сердечко заб’ється живо.
Та в тиші знайду я спокій. Спокій?
Відчуй, він такий глибокий.
Хай мить ця, ще довго триває
Душа невпинно співає.
В обіймах тиші я знову
Знайду своє щастя нове.
21.09.2024
Івушка Моргентал
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
