А я дивилась у вікно,
Втомлено зітхаючи,
Сльоза котилась, як вино
Червоно, боляче, здіймаючи
Той сильний дух, що причаївся,
Десь у середині душі.
Війна несе собою лихо
Кров, звірства, крики і життя
Яке так легко затягнути в забуття
Забивши,мов дитину, цілковито.
І знов дивлюся: бачу очі
То сонце, що здіймається на небеса
Воно так дивиться, неначе не було тієї ночі
Що загубила стільки мирного буття.
Рената Колосняк
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
