А я дивилась у вікно,
Втомлено зітхаючи,
Сльоза котилась, як вино
Червоно, боляче, здіймаючи
Той сильний дух, що причаївся,
Десь у середині душі.
Війна несе собою лихо
Кров, звірства, крики і життя
Яке так легко затягнути в забуття
Забивши,мов дитину, цілковито.
І знов дивлюся: бачу очі
То сонце, що здіймається на небеса
Воно так дивиться, неначе не було тієї ночі
Що загубила стільки мирного буття.<br>Рената Колосняк
