Завис у вікнах місяць
безмовним шапликом…
Шкребуться миші в стрісі,
потягує димком.
Минув різдвяний вечір,
ще на столі — кутя…
Розповіли малечі,
що душі теж, хотять…
Бабусине обличчя
рожеве від печі’…
Мала лампадка, свічі
в покутті, калачі…
А на стіні — калина
пучечками, то — лік.
А я, мала дитина,
іще двадцятий вік…
Ще довіряю світу
в бабусиних казках…
Лише розмова вітру
навіює свій страх.
Ось, місяць на вершечку,
за комин заховавсь…
А пальчики — пучечком
до лоба. Отче наш…
Життя, не казка, битва,
долання перепон…
Бабусина молитва
із Богом, в унісон…
17.01.2022
Олена Богуцька
Олена Богуцька
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
