П’янка чарівність

Вона була така чарівна,
Що він її не розумів!
Туманом оповила розум
Не сталося, як він хотів.
В полон вже душу закувала
У серце налила чорнил
Коли він жартував,
вона сміялась
Той сміх його уже душив.<br>Вікторія Анічхіна