Це вже навіть болем не назвеш,
Біль же можна ліками прибрати.
Це коли без сліз весь час ревеш,
І нема вже слів, щоб описати.
Ніби в грудях десь горить вогонь,
Палить душу, ніби мокре шмаття…
І щодня хтось із бридких долонь
Дрова підкидає в те багаття.
Господи! Прости! Врятуй від мук!
Хай молитва буде ця почута!
Ми до Тебе зносим сотні рук!
Хай воскресне матір розіпнута!
Юлія Посполіта Левченко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
