Болем не назвеш

Це вже навіть болем не назвеш,
Біль же можна ліками прибрати.
Це коли без сліз весь час ревеш,
І нема вже слів, щоб описати.
Ніби в грудях десь горить вогонь,
Палить душу, ніби мокре шмаття…
І щодня хтось із бридких долонь
Дрова підкидає в те багаття.
Господи! Прости! Врятуй від мук!
Хай молитва буде ця почута!
Ми до Тебе зносим сотні рук!
Хай воскресне матір розіпнута!
Юлія Посполіта Левченко