Знову Світу крізь сльози не бачу,
Забиваюсь у сні, потім плачу…
Бо на серці щемить біль жагуча –
БУЧА!!!
Ніби світло кругом посіріло,
Опустились у відчаї крила,
Тільки в сні можу ще політати:
"Де ти, МАТИ!?"
Ти давно вже на іншому Світі,
Помолися до Бога, ми ж діти!
Як колосся на полі згинають!
Серце крає…
Людський мозок не може вмістити:
"Що могло таке породити!?"
Цілий Мир наче оскаженів –
Божий гнів!?
Наші предки, усі духи роду!
Помоліться за нашу свободу!
Вирішальний момент, віща битва –
БІЙ СТОЛІТТЯ!!!
ND💜
Надія Холод (ND)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
