Зрозумів я недавно, прикраснисть волі.
Випадав зоряний сніг в ночі,
Точив камні срібний дощ,
Туман чи снігопад.
Сьогодні це все, що творилося,
За якусь недільку зникло, і не шукай.
Пішов сніг в формі пера,
Він розтаплював сніги,
Лив дощ на сніг.
Взявши перо до рук, я зрозумів,
Люди такі самі як природа
Багато людей мають свою волю,
Жагу жастя і перемоги.
Все перейдуть завдяки власній змозі!
Білі пір’я це письменики,
Вони різні, безталанні і горді.
Но серед звичайного снігу,
Можна знайти пера, що від них горить.
Сниг там не йде дощ,
Самі вітри відходять, така сила письма.
Так вона тяжка, нез марка і страшна,
Але якщо твоя душа – перо,
Писати будеш ти все одно.
Дьоміч Володимир
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
