Звучала вечірня соната,
Шептали листочки в лісах…
Липневе, захопливе свято,
Вітає між хмарами птах…
Всі луки осяяні…тихо…
Проміння торкається крон…
Забулось, сховалося лихо
І серцебиття в унісон…
Усе, як завжди, однакОво:
Ті самі дерева, поля…
Але все таке кольорове!
І ніби злетіла душа…
Не спиниться захват від вроди,
Красою Земля так іскрить!
Хай пам’ять карбує у коди –
Прекрасної миті блакить…
29.07.2024 р.
Надія Холод🪽
Надія Холод
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
