Одного дня, мені здається,
що повернусь до неньки я
Вклонюсь і стану на коліна.
Пробач мені, моя Земля.
Пробач , бо було мені страшно, не взяла в руки зброю я.
Пробач, не думала про тебе, й не чула твого плачу я .
Пробач , хотілось жити краще !
Далеко десь, де не війна.
Щодня в новинах прокидалась, бід болю, там ж моя рідня!
А потім усмішку вмикала, йшла жить своє нове життя.
Сьогодні море по-коліна, а завтра гори і поля.
І нові друзі і родина.
Але ж це не моя Земля!
Одного дня, мені здається, що повернусь до Неньки я
Вклонюсь і стану на коліна.
Пробач мені, моя Земля!<br>Оксана Пуляк
