Стільки дівчат хороших в світі
Думала я, коли обрав мене таку,
Що навіть не може приготувати їсти
І пила вино після всього цього.
Розуміти я тебе не хочу
І розбиратись я до тебе не біжу,
Захочеш щось сказати врешті
Приїдеш з квітами, можливо, я тебе прощу.
Ні, я не буду страждати від болю,
Та й плакати не змусиш ніколи,
Ти будеш рватися на порив вітру
Щоб голос мій почути як колись влітку.
Та хто сказав що я захочу слухать
Тебе зануду і простого
Такого хлопця який вчора
Не зміг в ресторан мене зводить.
Давай зупинимось на тому,
Що я просто буду пить вино,
А ти валятимешся знову
І забудеш, ніби цього не було.
Адже, кохати вмію до безтями, казав ти,
Коли побачились тоді на берегу,
І змиришся з усім, що я скажу,
Хочеш щоб ліжко, та головне я була готова
Коли прийдеш до мене через темноту,
Де ми зустрінемося вдруге
Під світлом тих очей, що плачуть пізно у квартирі
В якій колись жили разом, ти, й вона, та мале щастя
Що більш до тебе не прийде ні в цьому, ні в подальшому життю
Тому ходи до мене пить вино і забувать про те щастя,
Яке чекало тебе там, де насправді тебе і не було.
фунька
