Ніч тільки зорі на небі сіяють
Чути голос оператора в динаміках
Та свист локомотивів, в руках квіток тримаю, о котрій я сяду
І коли приїду не знаю
В голові хвилювання і трошки є паніка.
Великі надії та сподівання
Собі відповісти на запитання:
Чи варто це місце мені покидати?
Чи є в мене вибір? І які будуть втрати?
Якби-ж я знав, що мене чекатиме
Я зміг сам собі відповідь дати.
Зірвав мій монолог голос с динаміка , про потяг номер, вагон який вирушає
До поки я з цім місцем прощаюсь
Коли назад повернуся і сам не знаю.
Степан Кузненко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
