Залиште мене

Сидів я під горою та думав, чи не пізно я сюди прийшов, моя мама ніколи б мене сюди не відпустила, тому я її не спитав.
Вона напевно вже спала, та не мала до мене ніякого діла.
Я ліг на траву, дивлячись у небо милуючись зорями в небі. Такі гарні та яскраві, як ангелочки з Господом на небі.
Шкода що не можна час зупинити, так би сидів я тут до сивини.
Моє бажання було бути щасливим, але напевно не в цьому житті.
І все я сидів у небо дивлячись під цією горою, намагаючись все більше намилуватися зоряною красою.
Холод сильніше мене обіймав, але я не боявся, я не тікав.
Хотілось мені одного у житті – бути щасливим і жить в доброті.
Помилуйтеся наді мною, чому я заслужив такого не спокою.
І знову я, сижу під горою, та дивлюся на зорі, та все я бідкую.
Поклав я щоденник свій у сторону, та задумався о майбутньому, о часі скрутному.
Всі ці думки поїдали мене, ніколи не покидали крихке серце моє.
Дивлюсь я у вись, та благаю у бога, будь ласка відпусти мене на волю.<br>Кальден Меркітс