Вона мовчала
Заживо ковтаючи лезо,
І не кричала
Аби собаки не будили пресу.
Захлиналась кров’ю
Не посміхаючись широко,
Аби всі думали
За що вона це щастя отримала?
Він сміявся
Губивши усі манери,
І забувався
У снах зі спекотною леді,
Смикав руки
Коли вона намагалась його втішити,
З огидою гиркав дверима
Коли усі стіни тріскали,від її криків та відчаю.
Sofi Remen
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
