Відлюдник

Цікава людина відлюдник,
Відлюдника доля скадна,
Його не цікавить ні мова,
ні віра що Богом дана,
Його не цікавать дівчина
і доля не заважа.
Його призначення – бути людиною,
а далі хто його зна?

Не гріє відлюника ранній світ сонця,
Байдужий він став до синіх небес,
Забув він давно хто такі люди,
Бо люди – актори життєвих п‘єс.

Погано йому жити в суспільстві,
де слово не вартує й грошá,
де відрізнятися, чи бути собою-
це злочин Судного дня

У світі в якому брехати – фігня,
Бо брешуть усі, мені що не можна?
У тому то й справа, що бреше одна,
А потім і кожна людина порожня

Тоді заради чого все це?
Бути відлюдником зможе не кожен,
А наразі майже ніхто.
Відлюдника зброя, то сила свободи
Однак, це не цікаво нікому давно…
Іван Гурковський