ПЕРЕД БЕЗОДНЕЮ
Знов я стою перед безоднею розлуки.
Як буде завтра, добре знаю це.
Чомусь тремтять і влітку раптом мерзнуть руки,
У білий день стається темна ніч.
В моєму серці жар, воно вогнем пече,
А тіло затерпає, наче в паралІч.
Чи від безсилля безпорадного загрози,
Чи від безмежного в душі жалЮ,
Так, наче душить хтось, стискають в горлі сльози.
Пливе в тумані рідне місто Львів.
Повторювати тут, що я тебе люблЮ,
Це все одно, що знищувати вартість слів.
Сказати, що не зможу я без тебе жити,
Самотність вип'є сили всі мої…
Це, знов, чиїсь слова безсмертні повторити.
Але для цього я не маю прав.
Шукаю правильні слова, лише твої,
Щоб ти цю мить на все життя запам'ятав!
17.05.87 м.Львів 502
Христина Пелікан<br>Христина Пелікан
