В
Життя…
З колиски розпочатий шлях.
Турбот не маєш, не журби.
Йди шляхом рожевих мрій,
Де є кохання з теплих днів.
Усе яскраве, голосне;
Усе любов тобі несе.
Ласкаве сонечко зігріє,
дощем торкає ніжно, тихо
Та сніг стежину пухом мостить.
Там рідна мати над тобою,
Як горлиця,
А ти в спокої.
Життя…
Вже на своїх ногах стоїш.
Шлях починає копати рівчаки.
То рівно, м’яко, без зупинок.
Ось раптом град та б’є під дих.
Турботи, клопоти, зітхання,
Але твій шлях,
Твоя наявність.
Вже ти, як горлиця, кружляєш.
Кохання, радість віддаєш
Та маєш щастя, бо даєш.
Життя…
Десь там шляху прийде кінець,
Але своє, однак, несеш.
З колиски, де пізнав життя;
Де на шляху скарби збирав.
Які залишиш малюкам, що почали з колиски шлях.
Вони пройдуть свою стежину,
Залишать скарб своїй дитині.
Так рід від пращурів іде;
Від віку в вік.
І назва є такому диву:
ЖИТТЯ…
С. Клоб (Олійник Сергій)
