Жнець смерті тяжкою ходою
Крокує в нашому обійсті.
Личину святості натягнув, але язик – отруйне жало.
Тіла людські, як бур'яни та душі начебто смаколик.
Усе ковтає злісний гном.
Руйнує, палить, все псує.
Не бачить міри, брудом тхне.
Чи буде край цьому свавіллю?
Надходить час приборкати звіря.
У допомогу свята віра
та дух козацький –
це Україна!
<br>С. Клоб (Олійник Сергій)
