Він більше не чує її голосу, її дивного сміху.
Давно вже дивиться в карі очі з надією, що вони замінять її зелені.
Вона є такою зручною для нього, носить хрести на шиї.
Коли він дивиться на неї, то розуміє, що вона та дівчина, про яку говорять в церквах та пишуть в книжках.
Але як би не складалося, все ідеально з нею, він згадує ту, у якої очі зелені.
Вона ніколи не була ідеальною, та й не хотіла нею ставати.
Її не можливо було не покохати.
Лопатовська Вікторія
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
