Він там навпроти не людина…

Він там навпроти не людина.
Він навіть не дурна тварина.
В окопі тому вовкулак,
З кровʼю людською на губах.
І взагалі то неважливо,
Що народився як людина,
Тримав за руки маму й папу.
Їхав на фронт не вовкулаком.
Він був людиною в росії,
Хоч маячню у сітці сіяв.
Щоб він тоді не говорив,
Тоді людиною ще жив.
Але коли почав стріляти,
Перетворився в нелюдяку.
Людиною стане в полоні,
Можливо, коли охолоне,
Але ніколи у той час,
Коли доводиться стрілять.
Неможна навіть на хвилину
Побачити в приціл людину.
Бо глузд свій можна загубити,
Вбиваючи собі подібних.
Війна вражає душу, тіло,
І розум, якщо вбʼєш людину…