І знову дорога,дорога й війна!
І знову вона залишилась одна…
Прощальні обійми і смуток в очах,
Така важка ноша на її плечах.
додому.
Хто рідних не чекає додому.Той не розуміє тривогу і втому.В них день наче місяць,а може ,і два.
А як не подзвонить-рятунку нема.
Ще хлопцем пішов -його вірно чекала.
А потім йому нареченою стала.
І знову розлука,розлука сумна…
Тепер чоловіка чекає вона.
Ще зовсім дитина в – очах все життя.
А в серці велике ясне почуття.
Героями сміло ми можемо назвати ,І тих хто вірно уміє чекати.
Anastasia
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
